Кампанія #PEDroTacklesBarriers to evidence-based physiotherapy покликана подолати чотири найбільші перешкоди на шляху до фізіотерапії, що ґрунтується на доказах:
1. Про кампанію
Про кампанію. Португальська версія
Про кампанію. Французька версія
Про кампанію. Італійська версія
La campagna #PEDroTacklesBarriers alla pratica della fisioterapia è disponibile in italiano
Ласкаво просимо до кампанії #PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) Для Доказової Фізичної Терапії. Кампанія допоможе вам подолати чотири найбільші бар’єри на шляху до доказової фізичної терапії.
На реалізацію цієї кампанії надихнув нещодавній систематичний огляд Matteo Paci та його колег, який досліджував бар’єри, що перешкоджають застосуванню доказової фізичної терапії. Огляд включав 29 досліджень, в яких були представлені думки майже 10 000 фізичних терапевтів. Брак часу був найпоширенішим бар’єром, з яким найчастіше стикалися 53% фізичних терапевтів. Далі йшли мовний бар’єр (36%), відсутність доступу (34%) і брак навичок роботи зі статистикою (31%).
З травня 2022 по квітень 2023 року кампанія заглиблюватиметься в кожен з чотирьох найбільших бар’єрів на шляху впровадження доказової фізичної терапії. Ви почуєте від фізичних терапевтів, які зіткнулися з цими бар’єрами та розробили стратегії їх подолання. Ви також дізнаєтесь більше про методи, які використовуються для проведення, аналізу, звітування та інтерпретації рандомізованих контрольованих досліджень, що допоможе вам подолати бар’єр відсутності статистичних навичок.
Щомісяця ми публікуватимемо поради про те, як подолати певні бар’єри на шляху до впровадження доказової фізичної терапії. Ми заохочуємо фізичних терапевтів з усього світу до спільної роботи над впровадженням найбільш актуальних стратегій у вашій практиці.
Кампанія завершиться кількома реальними прикладами того, як фізичні терапевти подолали ці бар’єри та використали докази для внесення позитивних змін у свою практику та покращення результатів терапії своїх пацієнтів.
#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) підтримується World Physiotherapy, Australian Physiotherapy Association, Società Italiana di Fisioterapia, Société Française de Physiothérapie, and Koninklijk Nederlands Genootschap voor Fysiotherapie.
Будь ласка, приєднуйтесь до нас у кампанії «#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) для доказової фізичної терапії», щоб допомогти подолати найбільші бар’єри на шляху до доказової фізичної терапії. Ви можете стежити за кампанією на цій сторінці або через блог PEDro blog, Twitter or Facebook.
2. Час
Брак часу є найпоширенішим бар’єром на шляху до доказової фізичної терапії. Цьому сприяють багато факторів, включаючи високе робоче навантаження, конкуруючі пріоритети, ефективність на всіх 5 етапах доказової фізичної терапії (запитати, здобути, судження про якість, застосувати, оцінити), брак ресурсів, невпевненість, а також перевантаженість кількістю доказів і процесом зміни практик.
Десять клініцистів поділилися деякими стратегіями, які вони використовують для подолання бар’єру браку часу в рамках кампанії «#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) для доказової фізичної терапії».
 |
Nosipho Zumana Mtotoba Лікарня провінції Мафікенг, Південна Африка Nosipho наголошує на якості, а не на кількості. Вона каже, що «у всіх в житті не вистачає часу, але ми намагаємося пристосуватися і зробити все, що можемо, за той час, який нам даний». |
 |
Kate Scrivener Реабілітаційний центр Concentric, Австралія Ключова стратегія подолання бар’єру браку часу, запропонована Kate, полягає у використанні синтезованих досліджень. Kate каже, що «настанови надають найважливіші докази для клінічної практики» і що «систематичні огляди мають потенціал бути достатньо сильними, щоб змінити те, що ми робимо в клінічній практиці». |
 |
Nicholas Draheim Movement Solutions, Австралія Nick пропонує зробити докази частиною ваших зборів команди, «визначивши сфери, в яких команді необхідно розвивати знання і навички, і доручивши співробітникам представити на зборах відповідні високоякісні клінічні дослідження». |
 |
Michele Marelli Університет Молізе, Італія Michele присвячує час читанню нових статей. Він каже, що «спеціалізація в конкретних аспектах опорно-рухового апарату» також допомогла йому подолати бар’єр браку часу. |
 |
Daniel Treacy Регіональний медичний округ Південно-Східного Сіднея, Австралія Daniel припускає, що журнальний клуб, який зосереджується на певній практиці або питанні протягом певного періоду часу, сприятиме впровадженню нових практик. Daniel підкреслює, «що, крім читання відповідних досліджень, журнальні клуби повинні включати планування і тестування того, як нові практики впроваджуються в напруженому робочому графіку клініки». |
 |
Nehal Shah Меморіальна лікарня та дослідницький центр Бхопала, Бхопал, Індія Регулярне читання статей зробила Nehal більш продуктивним. Щоранку вона кладе статтю в кишеню, щоб вона була під рукою, коли у неї з’явиться вільний час. |
 |
Govinda Nepal Університетська лікарня Катманду, Непал Як і багатьом фізичним терапевтам, Govinda довго добирається на роботу. Він використовує цей час для читання високоякісних досліджень. |
 |
Yvette Black Лікарня Блумфілд, Orange Health Service, Австралія Наставниця якось сказала Yvette: «Справа не в тому, що у вас немає часу, вам потрібно переосмислити це і знайти час». Вона пропонує використовувати щоденник, щоб зробити розгляд доказів нормальною частиною вашої щоденної рутини. |
 |
Sean Kaplan Фізичний терапевт, що практикує виїзди на дім, Південна Африка Sean прагне «знати те, чого ще не знає». Ви можете співпрацювати з колегами або друзями, щоб вжити заходів для цього, використовуючи відповідні докази. |
 |
Laura Crowe-Owen Терапія заради життя, Австралія Laura надає кілька чудових порад щодо стратегічного використання соціальних мереж. Серед них – «стежити за дослідниками, які пишуть важливі статті, а не за найгучнішою людиною в кімнаті, і завжди читати ці статті». |
Цього місяця ще сім клініцистів розповіли про те, як вони долають часовий бар’єр для кампанії «#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) для доказової фізичної терапії».
 |
John Tan Сінгапурська центральна лікарня, Сінгапур John рекомендує знайти колег-однодумців, які підбадьорять вас і допоможуть подолати бар’єр браку часу. Він каже, що «важливо залишатися допитливим і цілеспрямованим, а також розвивати в собі звичку запитувати». |
 |
Fairuz Boujibar Університетська лікарня м. Руан, Франція Fairuz вважає, що витрачати 30 хвилин на день на обдумування доказів – це в межах досяжності для багатьох фізичних терапевтів. Вона каже, що «наявність студентів-фізичних терапевтів у вашому відділенні – це чудова можливість для вашого взаємного навчання». |
 |
Francesco Ferrarello Azienda Usl Toscana Centro, Італія Francesco радить: «Регулярне читання полегшить роботу і підвищить впевненість у собі». Якщо ви новачок у читанні досліджень, почніть з однієї статті, що вас цікавить, на місяць. |
 |
Alison Hoens Університет Британської Колумбії, Канада Alison – консультант з фізичної терапії, посаду частково фінансує Асоціація фізичної терапії Британської Колумбії. Вона каже: «Долучайтеся до своєї професійної асоціації, щоб отримати доступ до ресурсів і познайомитися з людьми, які ґрунтовно займаються своєю справою». |
 |
Ruth Chua Сінгапурська центральна лікарня, Сінгапур Ruth нагадує, що доказова практика допоможе забезпечити ефективність терапії та принесе користь вашим пацієнтам. Ruth каже, що «навчання в ординатурі дає багато можливостей для впровадження доказової практики». |
 |
Matt Jennings Південно-західний район медичного обслуговування Сіднея, Австралія Matt надає деякі системні рекомендації щодо використання часу, який у вас є, для того, щоб змінити ситуацію на краще. Він каже, що «культура розподілу часу дуже важлива, те, що ви розставляєте пріоритети, і те, як ви підтримуєте команду для надання найкращої допомоги, має вирішальне значення». |
 |
Harriet Shannon Університетський коледж Лондона, Велика Британія Harriet вважає, що командний дух має вирішальне значення для виділення часу. Вона каже, що «все починається з командного рішення про те, що ми будемо творцями змін, які впроваджують практичну діяльність засновану на доказах». |
3. Мова
Мова є важливою перешкодою для доступу та впровадження доказової фізичної терапії в багатьох країнах, причому англійська мова є домінуючою мовою, яка використовується для публікації та поширення доказових досліджень і настанов.
П’ять фізичних терапевтів та груп фізичних терапевтів поділилися, як вони подолали мовний бар’єр у рамках кампанії «#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) для доказової фізичної терапії».
Tiê Parma Yamato, Brazil
 |
Tiê Parma Yamato – дослідниця, для якої англійська є другою мовою. Вивчення англійської мови стало для Тіе пріоритетом для подолання мовного бар’єру, оскільки більшість досліджень поширюються англійською мовою. Спочатку вона значною мірою покладалася на перекладацькі сервіси (наприклад, Google translate), відвідувала курси англійської мови та багато читала англійською. Вона поїхала до Австралії, щоб ще більше зануритися в англійську мову. У міру того, як вона ставала більш знайомою з мовою, вона збільшувала свій словарний запас та приймала участь у дискусіях, що дало їй більш глибоке розуміння літератури та практичної діяльності заснованої на доказах. |
Zbyszek Wroński, Poland
 |
Нещодавно PEDro було перекладено польською мовою, що призвело до значного збільшення кількості пошукових запитів на PEDro з Польщі та підвищило доступність практичної діяльності заснованої на доказах серед польських фізичних терапевтів. Ресурс PEDro тепер використовується на курсах фізичної терапії в Польщі для викладання та просування практичної діяльності заснованої на доказах. Завдяки цьому ресурсу покращився доступ до наукових досліджень, однак мовний бар’єр продовжує залишатися перешкодою, оскільки більшість наукових статей публікуються англійською мовою. |
Cynthia Srikesavan, India
 |
Невелика група таміломовних фізичних терапевтів, які пройшли навчання в штаті Тамілнад на півдні Індії, з 2020 року проводить щомісячний віртуальний журнальний клуб. Одна зі стратегій, яку вони використовують для подолання мовного бар’єру, полягає у використанні англійської та тамільської мов під час своїх журнальних клубів. Наприклад, вони представляють початкову структуру статті та концепції тамільською мовою, проводять більш формальні презентації англійською, а завершують ширшими груповими дискусіями тамільською. Це, серед інших стратегій, покращує їхню англійську та розуміння доказової фізичної терапії. |
Anne-Kathrin Rausch, Germany
 |
Physioscience – це платформа, яка публікує дослідження німецькою мовою і є офіційним виданням Німецького наукового товариства фізичної терапії. Щоб зробити дослідження більш доступними, Physioscience публікує роботи німецькою та англійською мовами. У кожному номері Physioscience публікує три статті “Gelesen & Kommentiert”. Ці статті німецькою мовою включають резюме (анотацію) опублікованої роботи, за яким слідує критична оцінка та коментар для обговорення теми в контексті фізичної терапії в Німеччині, Австрії та Швейцарії. |
Nynke Swart, the Netherlands
 |
Nynke Swart розповідає, що KNGF (Королівське голландське товариство фізичної терапії) розробило 16 клінічних настанов, які є актуальними для практики з фізичної терапії в Нідерландах. При розробці настанов вони в основному орієнтуються на голландські та англомовні дослідження. Докази разом з іншими міркуваннями перекладаються групою експертів у прості у використанні рекомендації для фізичних терапевтів. KNGF поширює свої настанови як голландською, так і англійською мовами, для підвищення доступності. |
4. Обмеження доступу
Доказова фізична терапія не може бути впроваджена, якщо існують бар’єри з доступу до досліджень. Нижче наведено два відео про стратегії подолання бар’єрів у доступі до повних текстів статей. Перше зосереджується на доступі до повних текстів за допомогою посилань з PEDro. Друге описує стратегії, які використовують інші методи, що не належать до PEDro.
Доступ до повнотекстових статей має вирішальне значення для всіх фахівців сфери охорони здоров’я, які намагаються надавати доказову терапію. Повнотекстові статті необхідні для оцінки якості та придатності досліджень для вирішення клінічних питань. Вони також необхідні для детального опису втручання.
Коли пошук по PEDro знаходить статтю, що вас цікавить, натискання на гіперпосилання на її назві відкриває сторінку «Детальні результати пошуку» (Detailed Search Results). У 2022 році ми нещодавно оцінили відсоток статей на PEDro, які мають безкоштовний повнотекстовий доступ за цими посиланнями. Доступ до безкоштовних повних текстів був доступний для 60% (95% довірчий інтервал від 53% до 67%) статей з вибірки. Це вище, ніж безкоштовний повнотекстовий доступ через PubMed (47%, 95% довірчий інтервал від 40% до 54%).
Ми надаємо до 5 посилань на повний текст для кожної статті на PEDro. Кількість посилань буде залежати від того, чи індексується стаття в PubMed або PubMed Central, чи має стаття номер DOI і чи є у журналу веб-сайт. Ці посилання можуть бути на безкоштовний повний текст, або ж вам може знадобитися підписка на журнал чи платний перегляд статті. Доступ до безкоштовного повного тексту визначається видавцями журналу. Посилання на повні тексти на PEDro розміщені в порядку ймовірності доступу до безкоштовного повного тексту. Посилання на початку списку з більшою ймовірністю ведуть до безкоштовного повного тексту, ніж посилання в кінці списку.
Посилання:
1. PubMed Central
PubMed Central – це безкоштовний повнотекстовий архів журналів біомедичної літератури, створений Національною медичною бібліотекою Національного інституту здоров’я США. У січні 2022 року він містив понад 7,6 мільйона повних текстів статей, які були опубліковані в журналах, які мають угоду з PubMed Central про архівування їх вмісту. Натиснувши посилання «PubMed Central» на сторінці «Докладні результати пошуку» (Detailed Search Results) на PEDro, ви перейдете безпосередньо до статті в PubMed Central. Ви можете переглянути повний текст статті на цьому веб-сайті або відкрити статтю у форматі Portable Document Format (PDF), натиснувши посилання.
2. DOI
Це абревіатура від Digital Object Identifier, унікального буквено-цифрового рядка, призначеного Міжнародним фондом DOI для ідентифікації вмісту та надання постійного посилання на його місцезнаходження в Інтернеті. Натиснувши посилання «DOI» на сторінці «Деталізовані результати пошуку» (Detailed Search Results) на PEDro, ви перейдете безпосередньо до статті на веб-сайті журналу. Не всі журнали дозволять вам отримати доступ до повного тексту безкоштовно. У цьому випадку вас можуть попросити ввійти або заплатити за доступ до статті. Якщо потрібна підписка, ви можете отримати доступ до статті через бібліотеку, надану вашим університетом або медичною службою вашої місцевої медичної бібліотеки.
3. PubMed
Безкоштовна база даних PubMed, створена Національною медичною бібліотекою Національного інституту охорони здоров’я США, містить понад 34 мільйони цитат і анотацій біомедичної літератури. Посилання «PubMed» на сторінці «Деталізовані результати пошуку» (Detailed Search Results) на PEDro переведе вас до запису PubMed для статті. Цей запис PubMed може містити посилання на повний текст з інших джерел.
4. PDF locator
Деякі пошукові системи в Інтернеті призначені для пошуку безкоштовних PDF-документів. У PEDro ми створили посилання, яке використовує PDFSearchEngine.net для пошуку PDF-копій статті. Натиснувши посилання «PDF locator» на сторінці «Деталізовані результати пошуку» (Detailed Search Results) на PEDro, ви перейдете до результатів пошуку, створених для PDFSearchEngine. Ці результати ранжуються за релевантністю за допомогою вбудованого алгоритму. Вам потрібно буде переглянути список результатів пошуку, щоб побачити, чи є посилання на повний текст статті, яка вас цікавить. Пропонуємо вам переглянути перші дві сторінки результатів пошуку.
5. Видавець
Останнім варіантом доступу до повного тексту є веб-сайт журналу за допомогою гіперпосилання «видавець» (publisher)на сторінці PEDro «Деталізовані результати пошуку» (Detailed Search Results). Щоб отримати доступ до повного тексту, знадобиться додаткова навігація веб-сайтом журналу, щоб знайти номер, у якому опубліковано вашу цільову статтю. Не всі журнали надають вам доступ до повного тексту безкоштовно. У цьому випадку вас можуть попросити ввійти або заплатити за доступ до статті.
Saurab Sharma, Nepal
 |
Як фізичний терапевт, дослідник і викладач у Непалі, Saurab Sharma часто стикався з перешкодами в доступі до повних текстів наукових статей, які знаходяться за «платною стіною». Saurab пропонує кілька інноваційних рішень щодо вільного доступу до повних текстів статей у країнах із низьким і середнім рівнем доходу, де ресурси обмежені. Наприклад, цифрові архіви, такі як PubMed Central або Hinari надають параметри пошуку статей певними мовами та можуть надавати безкоштовний доступ до повних текстів статей. Іншими хорошими ресурсами для доступу до безкоштовних повнотекстових статей є журнали або видавництва, які публікують статті у відкритому доступі, такі як Journal of Physiotherapy, PLoS and BMC. Доказова База Даних з Фізичної Терапії (Physiotherapy Evidence Database) також містить посилання для доступу до повних текстів статей, деякі з яких є у вільному доступі. Research опубліковане в 2022 році, показало, що PEDro надає доступ до 60% статей, відібраних із бази даних PEDro, у порівнянні з PubMed, який надає доступ до 47% повнотекстових статей. У цьому відео Saurab досліджує ці ресурси та інші стратегії подолання бар’єру доступу. |
5. Недостача навичок розуміння статистики
Відсутність статистичних навичок є поширеною перешкодою для інтерпретації доказів і впровадження доказової фізичної терапії. Троє клініцистів-дослідників, включаючи наукового редактора the Journal of Physiotherapy, долають бар’єр недостачі навичок розуміння статистики, обговорюючи методи, які використовуються для проведення, аналізу, звітування та інтерпретації рандомізованих контрольованих досліджень.
Ця тема буде висвітлюватися в період з жовтня 2022 року по січень 2023 року.
 |
Aidan Cashin Спортивний фізіолог та дослідник, Університет Нового Південного Уельсу, Австралія Сфера діяльності: Порівняння ефективності втручань для людей з хронічним болем |
 |
Kate Scrivener Фізичний терапевт, викладач і дослідник, Університет Маккуорі, Австралія Сфера діяльності: дослідження та фізична терапія після перенесеного інсульту |
 |
Mark Elkins Науковий редактор журналу Journal of Physiotherapy Сфера діяльності: фізична та фармакологічна терапія респіраторних захворювань та покращення як розуміння, так і імплементації опублікованих досліджень клініцистами |
Інтерпретація порівняльних ефектів у дослідженнях
Високоякісні рандомізовані контрольовані дослідження є чудовим джерелом доказів для прийняття клінічних рішень про те, яка терапія може бути найкращою для пацієнта, з якими ви працюєте. Інтерпретуючи результати досліджень, важливо брати до уваги те, як повідомляється про результати, і з чим саме порівнюють терапію.
Результати досліджень часто вимірюють і повідомляють як зміну результатів «всередині групи» або як різницю в результатах «між групами». Різниця між внутрішньогруповим і міжгруповим порівнянням має вирішальне значення при інтерпретації результатів досліджень. Різниця між групами представляє розмір терапевтичного ефекту, оскільки вона не включає природнє відновлення, регресію до середнього значення та неспецифічні ефекти щодо отримання допомоги, які включені в зміну всередині групи.
Терапевтичний ефект у дослідженнях завжди є порівняльним, тобто користь (або шкода) від терапії тлумачиться відносно іншої(их) терапії(ій) у дослідженні. Це важливе питання, оскільки рішення зіставляти результати з групою порівняння матиме великий вплив на інтерпретацію розміру терапевтичного ефекту та на те, чи було порівняння справедливим вивченням терапії.
Вибір ідеальної групи для порівняння є непростим і на нього значною мірою впливає клінічне питання дослідження (і охоплює весь спектр дослідження, від витрат ресурсів під час реалізації втручання до його ефективності). Наприклад, терапія, яка заснована на клінічних настановах, може бути прийнятною для порівняння, якщо дослідники зацікавлені в дослідженні того, чи терапія, що вивчається є кращою, ніж поточна практика.
Вибір групи порівняння також важливий, коли дослідження синтезуються для систематичного огляду. Важливо, щоб мета-аналізи систематичних оглядів поєднували дослідження з подібними методами терапії та дослідження, які мають подібні групи порівняння.
Розуміння важливості засліплення під час досліджень
У будь-якому клінічному дослідженні беруть участь численні зацікавлені сторони. До них належать пацієнти або учасники, терапевти, дослідники, експерти з оцінки результатів та статисти. Зацікавлені сторони є джерелом упередженості у дослідженнях. Це пов’язано з тим, що вони можуть свідомо чи підсвідомо впливати на процедури або результати, знаючи, чи був пацієнт віднесений до групи втручання або контрольної групи. Щоб мінімізувати упередження, у дослідженні можуть «засліплювати» зацікавлені сторони, щодо розподілення учасників по групах. Засліплення вважається успішним, якщо зацікавлена сторона не може розрізнити, яка терапія або втручання застосовується до якої з груп.
Три важливі особи або групи осіб, які можуть бути засліплені в клінічних дослідженнях, включають в себе наступні:
1. Пацієнт або учасник: коли пацієнт не знає, чи отримує він втручання, чи він в групі контролю
2. Терапевт: коли терапевт не знає, чи здійснює він втручання, чи він задіяний для групи контролю
3. Оцінювач: коли оцінювач (оцінювачі) результатів не знають, чи отримував учасник, якого оцінюють, втручання або він належить до групи контролю
У більшості досліджень з фізичної терапії дуже важко засліпити учасників і терапевтів. Наприклад, якщо втручання є активним (наприклад, фізичні вправи), учасники знають, що вони отримують втручання, а терапевти знають, що вони його проводять. Що стосується засліплення оцінювача, то засліплення є успішним, якщо оцінювач не знає, до якої групи віднесено пацієнта, а показники результатів виміру клінічними інструментами оцінки є об’єктивними (наприклад, пасивна амплітуда рухів). Однак, якщо показники результату виміру клінічними інструментами оцінки визначаються пацієнтом (наприклад, шкала болю), оцінювач вважається засліпленим лише тоді, коли пацієнт був засліплений.
Дослідження часто повідомляють про засліплення в назві або анотації, використовуючи такі терміни, як «одинарне засліплення» або «подвійне засліплення» (‘single blinded’ або ‘double blinded’). Однак ці терміни використовуються непослідовно. Наприклад, в одному «подвійному сліпому» дослідженні можуть бути засліплені терапевти та оцінювачі результатів, а в іншому – пацієнти та статисти. Читачі повинні з’ясувати, які саме особи в клінічному дослідженні були засліплені, а автори повинні уникати такої неоднозначної термінології і чітко вказувати, кого було засліплено.
Деякі клінічні дослідження намагаються «засліпити» пацієнтів щодо їхньої групи, застосовуючи до них контрольне втручання, яке подібне до активного втручання в іншій групі. Щоб оцінити можливу схожість втручання для контролю та активного втручання, деякі дослідження повідомляють про «достовірність терапії», коли пацієнтів запитують: «Наскільки ви переконані, що отримали активну терапію?». Подібна достовірність терапії між активним і контрольним втручаннями зазвичай свідчить про успішне засліплення.
Багато людей у клінічних дослідженнях можуть бути засліплені. Хоча засліплення допомагає мінімізувати упередження, часто буває важко засліпити кожну людину. Читачі повинні оцінити, як відсутність засліплення може вплинути на проведення та звітність щодо дослідження.
Розуміння аналізу за наміром лікувати у дослідженні
Намір лікувати – це підхід до аналізу результатів даних у рандомізованих контрольованих дослідженнях. Намір лікувати означає, що всі учасники, які були рандомізовані, включаються в статистичний аналіз і аналізуються відповідно до групи, до якої вони були спочатку віднесені, незалежно від того, яке втручання (якщо таке було) вони отримували. Аналіз за наміром лікувати – це рекомендований підхід до аналізу даних у рандомізованих контрольованих досліджень.
Наприклад:
У гіпотетичному рандомізованому дослідженні 100 учасників з гострим болем у попереку були рандомізовані щодо отримання рекомендацій залишатися активними або дотримуватися постільного режиму. Первинним результатом був біль у попереку, оцінений на початковому етапі та через 4 тижні. Демографічні та клінічні характеристики учасників (наприклад, вік, стать, оцінка болю, тривалість болю тощо) були подібними в обох групах на початковому етапі.
Через 4 тижні з 10 учасниками не вдалося зв’язатися (7 у групі постільного режиму), і тому дані про них не були отримані під час подальшого спостереження. Ще 10 учасників не дотримувалися призначеного їм втручання: три пацієнти, рандомізовані в групу рекомендацій залишатися активними, продовжували лежати в ліжку, а 7 учасників з групи постільного режиму залишалися активними.
Існує хибна думка, що найкращим способом аналізу даних цього гіпотетичного дослідження буде виключення результатів учасників, з якими було втрачено зв’язок під час спостереження, а також тих, хто не дотримувався втручання. Такий підхід є хибним, оскільки він вносить упередженість у загальні результати дослідження і не відображає того, що відбувається в повсякденній клінічній практиці.
Чому аналіз за наміром лікувати важливий у дослідженнях?
Обидві групи в гіпотетичному дослідженні були подібні за ключовими демографічними та клінічними характеристиками. Виключення учасників, які були втрачені для подальшого спостереження, може створити дисбаланс за цими важливими характеристиками, що, в свою чергу, вплине на результати дослідження. Наприклад, можливо, учасники, з якими було втрачено зв’язок та подальше спостереження мали сильніший біль і не бачили жодної користі від рекомендованої терапії і вирішили проігнорувати запит дослідників про надання даних. Виключення їх з аналізу призвело б до дисбалансу в ключовій клінічній характеристиці (інтенсивність болю), оскільки в групі постільного режиму було би більше учасників з сильнішим болем, які були втрачені для подальшого спостереження. Це, ймовірно, призвело б до упередженої оцінки терапевтичного ефекту. Аналіз за наміром лікувати дозволяє уникати цієї проблеми, проводячи аналіз згідно початкового розподілу за групами для пацієнтів.
У клінічній практиці пацієнти часто не виконують те, що їм рекомендують клініцисти, тобто виконання рекомендацій не завжди буває ідеальним. Виключення учасників з дослідження, які не дотримувалися призначених втручань (також відоме як «аналіз за протоколом»), створює штучний сценарій ідеальної прихильності рекомендаціям, який не відповідає клінічній практиці і вносить упередженість у результати, які зазвичай є завищеними. Якщо прихильність до терапії є низькою, аналіз за наміром лікувати може знецінити величину терапевтичного ефекту, яку буде досягнуто у пацієнтів, які дотримуються рекомендованого втручання.
Розуміння довірчих інтервалів
Наскільки точним є заявлений ефект від втручання в дослідженні для мого пацієнта?
Суть досліджень, які порівнюють терапевтичний ефект, полягає в тому, щоб дати читачам уявлення про те, що станеться, якщо пацієнт отримає одне втручання в порівнянні з іншим. Дослідження роблять це, встановлюючи «розмір ефекту». Для безперервних вимірювань (раціональні типи даних) це різниця між групами: середнє показника результату в групі втручання мінус середнє показника результату в контрольній групі. Зауважте, що ми не говоримо про р-значення, оскільки з ряду причин р-значення не є корисними для прийняття рішень щодо розміру терапевтичного ефекту від втручання.
Однак важливо розуміти, що розмір терапевтичного ефекту у дослідженні походить від усієї досліджуваної вибірки. З цього випливає, що найкраще, що можуть зробити дослідники, – це оцінити терапевтичний ефект у всій досліджуваній вибірці. Всі оцінки є неточними, і важливо, наскільки вони можуть бути неточними. Найважливішим і найкориснішим інструментом, яким користуються дослідники для опису точності оцінки терапевтичного ефекту, є довірчий інтервал.
Довірчі інтервали часто трактують неправильно. Вони не відображають діапазон результатів, які спостерігаються у 95% пацієнтів, або найбільший та найменший результат, на який може розраховувати окремий пацієнт.
Технічне пояснення довірчого інтервалу досить складне, але існує спосіб його інтерпретації, який є досить близьким щодо клінічних цілей. Довірчий інтервал – це діапазон значень, в який, найімовірніше, потрапляє терапевтичний ефект у цій популяції. Отже, якщо в дослідженні міжгрупова різниця середнього значення становить 2 бали, а довірчий інтервал – від 1 до 3, то встановлений розмір терапевтичного ефекту є 2 бали, але він також може бути в діапазоні від 1 до 3 балів.
Для клініциста діапазон вірогідних ефектів (значення в межах довірчого інтервалу) може стати частиною обговорення з пацієнтом щодо можливих варіантів результатів втручання для прийняття спільного рішення.
6. Збираємо все воєдино
Останні два місяці кампанії будуть присвячені історіям успіху фізичних терапевтів, які подолали різні бар’єри, щоб забезпечити пацієнтам доказову фізичну терапію. Цього місяця ми висвітлюємо історії успіху з точки зору окремих клініцистів у сферах реабілітації після інсульту та онкології.
Kate Scrivener (фізичний терапевт-консультант, Сідней, Австралія) розповідає про те, як впровадження рекомендацій з реабілітації після інсульту допомогло її пацієнтці (Sharon) відновити значну частину функцій після інсульту.
- Контекст: Sharon була жінкою, яка пережила інсульт у віці 40 років, спочатку вона була дуже залежною від інших і була виписана до будинку для людей старшого віку. На щастя, у цьому закладі був реабілітаційний центр.
- Докази: Клінічні настанови з реабілітації після інсульту, що ґрунтуються на доказах і рекомендують високо-інтенсивну, інтенсивну і завдання орієнтовану практику.
- Бар’єри на шляху до реалізації: Sharon мала кілька порушень, включаючи проблеми з плануванням руху і сильну спастичність, що робило виконання рекомендацій настанови дуже складним. Як наслідок, спочатку вона потребувала двох людей, щоб лише стояти, і не могла ходити.
- Рішення: Шляхом вирішення великої кількості проблем, проб і помилок Kate та її команда знайшли спосіб забезпечити інтенсивне виконання Sharon конкретних практичних завдань. Ключові стратегії включали під час практик виконання цілого (а не розбивання по частинам) завдання, пов’язаного зі значущою щоденною діяльністю, щоб подолати проблему рухового планування, і використання спеціального ортезу на коліно, щоб забезпечити його фіксацію в розігнутому положенні під час тренувань стояння і ходьби.
- Результати: Між 6 і 12 місяцями після інсульту Sharon перейшла від ходьби з підтримкою до самостійної, а потім до ходьби за межами закладу. Зрештою, вона покинула будинок для людей старшого віку і тепер живе самостійно в будинку з підтримкою.
Rohit Raykar (студент першого курсу навчання в аспірантурі за спеціальністю фізична терапія, Сідней, Австралія) розповідає про те, як докази підвищили мотивацію людини яка пережила рак до занять фізичними вправами.
- Контекст: Rohit був студентом під час клінічної практики і займався з жінкою у віці 60 років, яка страждала на рак яєчників. Через хіміотерапію вона страждала від сильної втоми.
- Бар’єри на шляху до реалізації: Пацієнтці була проведена гістеректомія з метою видалення уражених раком яєчників, і Rohit відвідував її, щоб заохотити її до фізичних вправ після операції. Пацієнтка дуже неохоче брала участь у програмі вправ через втому і минулий негативний досвід виконання вправ у стані втоми.
- Докази: Rohit говорив, що фізичні вправи корисні для людей з раком, але вона хотіла побачити докази на власні очі. Використовуючи свої навички пошуку та оцінки, він знайшов високоякісний систематичний огляд про вплив фізичних вправ на людей з раком. Огляд демонстрував, що фізичні вправи мають численні переваги, включаючи зменшення набору ваги, когнітивної дисфункції, лімфедеми, ризики рецидиву раку та вторинних ракових захворювань і це лише деякі з них.
- Рішення: Rohit розповів про ці докази своїй пацієнтці на наступному сеансі, і вона була вражена їхніми перевагами. Rohit запевнив її, що будь-яка кількість фізичних вправ є гарною відправною точкою, і що вона може поступово збільшувати її з часом./li>
- Результати: Rohit направив пацієнтку до амбулаторного центру спортивної медицини, де вона змогла поступово збільшувала рівень своєї активності з часом.
Asheigh (приватно практикуючий фізичний терапевт у Toowoomba, Австралія) розповідає, як використання рекомендацій з реабілітації після інсульту для модифікації програми вправ допомогло її пацієнтці (Wendy) покращити ходьбу після інсульту. Wendy також поділилася своїм поглядом на зміни в програмі вправ і на своє покращення.
- Контекст: Wendy 60 років, і 5 років тому вона перенесла інсульт. Після кількох років реабілітації вона проходила 1 км на день, але хотіла повернутися до дистанції у 5 км, як вона це робила до інсульту.
- Проблема: Ashleigh помітила, що Wendy зупинилася на досягнутому після кількох років реабілітації. Wendy здебільшого займалась гідротерапією і виконувала лише 1-3 комплекси вправ, які не мали конкретного завдання (наприклад, розгинання ніг, переходи з сидячого положення в стояче). Ashleigh вирішила знайти докази, щоб зрозуміти, чи може вона робити щось по-іншому.
- Докази: Остання клінічна настанова з реабілітації після інсульту, що базується на доказах, рекомендує високо-інтенсивну, інтенсивну і завдання орієнтовану практику. Ashleigh знайшла цю настанову простою у використанні, що допомогло адаптувати програму Wendy, включивши в неї більше конкретних вправ, що відповідають її цілям.
- Бар’єри на шляху до реалізації: Ashleigh припустила, що Wendy потрібно більше займатися тренуваннями на суші замість гідротерапії. Однак Wendy подобалася гідротерапія, і вона знайшла там багато нових друзів. Потрібно було знайти баланс між тим, що Wendy хотіла робити, і тим, що їй потрібно було зробити, щоб досягти своїх цілей.
- Рішення: Було вирішено, що Wendy продовжуватиме гідротерапію, але також практикуватиме вправи на суші з великою кількістю повторень, які відповідали її цілям – більш ходити (наприклад, 400-600 повторень швидкого пересування ноги під час махової фази ходи).
- Результати: Швидкість ходьби збільшилася з 0,8 м/с до 1,3 м/с протягом декількох місяців, а відстань, яку пацієнтка проходила, зросла з 1 км до 2 км на день.
Наш останній місяць розповідає про те, як команда фізичних терапевтів впровадила доказову фізичну терапію у своїй роботі.
Nicole Stockill (фізичний терапевт з лікарні Toowoomba, Австралія) представляє зміни, внесені до класу тренування балансу, щоб привести його у відповідність до доказової практики.
Maddie Jaeger (фізичний терапевт у лікарні Toowoomba, Австралія). Maddie ділиться своїм досвідом роботи в команді фізичних терапевтів, які впровадили доказову медицину у свої послуги з занять з тренування рівноваги. Maddie описує особливості занять, те, як учасники справлялися з викликами та інтенсивністю занять, зміни у результатах виміру клінічними інструментами оцінки учасників та досягнення ними поставлених цілей.
Кампанія «#PEDroУсуваєБар’єри (#PEDroTacklesBarriers) Для Доказової Фізичної Терапії» завершилася. Ми сподіваємося, що вам сподобалися стратегії та поради, якими ми поділилися, щоб допомогти вам подолати бар’єри на шляху до науково обґрунтованої фізичної терапії.
PEDro висловлює подяку Joshua Zadro за координацію цієї кампанії. Ми також висловлюємо подяку всім учасникам кампанії, перекладачам Mariana Nascimento Leite, Junior Vitorino Fandim (португальська мова), Leonardo Pellicciari, Francesco Ferrarello, Michele Marelli, Matteo Paci, Paolo Pillastrini (італійська мова), Elodie Louvion, Magda Costa Castany, Céline Lesage, Matthieu Guémann et Guillaume Galliou (французькою мовою), комітету PEDro з питань освіти і навчання та виробничій підтримці PEDro від Geraldine Wallbank, Courtney West та Anne Moseley.
